Що робити, коли близький, дорогий тобі людина дізнається про свій страшний діагноз, що не полишає жодних шансів. Це величезний стрес і для хворого і для його рідних і друзів. Як бути, як вести себе з ним? Переконувати, що у нього є шанс? Підбадьорювати?
Тяжкохворий
Психологи, які працюють з такими хворими, визначають основні стадії усвідомлення і прийняття хвороби.
- Сильне потрясіння і заперечення. Це реакція захисту. Оскільки людина не розуміє і не хоче вірити в те, що трапилося. Найчастіше настає апатія. Такий стан бездіяльності допомагає організму перенести перший удар. Немає необхідності намагатися вивести хворого з цього стану, треба дати час для того, щоб він зрозумів свої статки. Але якщо лікарями наказано проведення якихось екстрених заходів, потрібно допомогти тяжкохворого виконати ці призначення. У цей період від близьких потрібно просто бути поруч, не залишати наодинці з собою. Цей стан в будь-який момент може перерости в агресію.
- Сильна емоційна реакція, протест – це наступна стадія переживання неприємного звістки. Так як потрібно дати хворому висловитися, виплеснути всі негативні емоції. При озвучуванні ситуації емоційне напруження знижується.
- Після агресії настає так звана стадія угоди. Хворий намагається домовиться з долею або з Богом. Він придумує безглузді умови. Наприклад, буду кожен день битися головою об стіну вранці і ввечері. І хвороба відступить. Рідним потрібно підтримувати в хворому віру в чудо, розповідати позитивні приклади, коли здавалося б безнадійні хворі виліковували. Але важливо, щоб віра в дива не замінила собою лікування. Всі прописані лікарем процедури повинні виконуватися і близькі повинні переконати в цьому хворого.
- Стадія депресії. Хворий усвідомив всю тяжкість ситуації, він не хоче нічого робити, ні з ким спілкуватися. Не можна залишати його наодинці зі своєю бідою. Просто бути поруч. Говорити про свої переживання за нього, як він доріг. Не треба вселяти невиправдану надію, хворий може віддалитися, припустивши нещирість.
Як допомогти собі, коли тяжко хворий близька людина.
Родичі хворого відчувають море негативних почуттів: провини перед хворим, злість на ситуацію, відчай, усвідомлення свого безсилля. Якщо активно доводиться брати участь у догляді за хворим, то з часом до співчуття, може додатися злість, втома, роздратування. З’явиться почуття провини за негативні думки. Важливо продумати ситуацію і зрозуміти, чим викликана така реакція, щоб не займатися самоїдством.
Але потрібно подбати про себе, про відновлення своїх ресурсів. Адже вони потрібні для продовження виконання нелегкого обов’язку по догляду, емоційної підтримки хворого.
А також потрібно усвідомити, що можна зробити для тяжкохворого, а що зробити не вийде.
MEDIC AVTO – перевезення хворих в Києві і Україні
